Була проведена книжкова виставка "Книги - ювіляри 2024"

День      памяті "Кіборги-України" 

Щорічно ми поминаємо хлопців -вояків які ціною свого життя зупинили ворога та тримали оборону Донецького аеропорту з 26 травня2014 по 22 січня 2015рр.

 Був проведений бібліотечний урок"Книга- хороший друг" для дітей молодших класів. Метою уроку є заохочення діток до читання.

 В бібліотеці провели акцію під назвою "Подаруй книгу в бібліотеку".В ході акції бібліотеці було подаровано 22 книги різних жанрів.Дякую небайдужій нашій читачці Міщук Альоні за подаровані книги.

Була проведена  в бібліотеці година поезії під назвою"Свята моя любов"Петро Прокопович Карась.Була присвячена до 85  -го ювілею нашого земляка.

 

Степан Руданський: коротка біографія

Біографія українського письменника Степана Руданського коротко. Можна використовувати для навчання дітей, підготовки до уроків та написання творчих робіт 

Степан Руданський (1834–1873) – український поет, сатирик, перекладач античної літератури, професійний лікар.

З біографії

Степан Руданський народився 25 грудня 1833 р. (6 січня 1834) в селі Хомутинцях Вінницького повіту на Поділлі в родині сільського священника. 

Сім’я була чималенька – крім Степана, було ще троє синів і дочка, а ще – наймолодший брат батька, який виховувався в його родині. 

Батько всіма силами намагався вивести дітей в люди та особливу надію покладав на здібного до науки Степана, мріяв, щоб він отримав високий духовний сан. 

Відомо, що початкову освіту хлопчик здобув у сільського дяка, а коли йому виповнилося 8 років, його віддали в науку до Шаргородської духовної бурси, де, як потім згадував поет, «не шкодували різок і сікли учнів без милосердя і жалю, скільки можна було, за найменшу провину».

У бурсі він навчався з 1842 по 1849 рік, а потім, до 1855 р. – у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Після її закінчення Степана Руданського, як «першого учня», направили на навчання в Санкт-Петербурзьку духовну академію. 

Але у 1856 році він проти волі батька вступив у медико-хірургічну академію. На той час у цьому навчальному закладі працювали такі видатні вчені, як М. Пирогов, І. Сєченов, С. Боткін. 

Після розриву з батьком Руданський бідував, часто голодував. На життя заробляв приватними уроками, бо стипендії на харчі не вистачало. Всі ці труднощі позначилися на здоров’ї – він захворів на сухоти. Проте петербурзький період був чи не найплідніший у творчому житті Руданського-поета. Цьому сприяло його знайомство й зближення з гуртком українських письменників, які випускали журнал «Основа». 

Закінчивши академію, Степан Руданський одержав звання повітового лікаря і був направлений на роботу в Крим.

Упродовж 1861–1873 років він жив і працював в Ялті, поєднуючи обов’язки міського лікаря, лікаря в алупкінському маєтку графа Воронцова, завідувача лікарнею, карантинного лікаря в порту і лікаря Ялтинського повіту з громадською діяльністю. За його ініціативою було закладено міський ринок, який існує і донині, він створив першу медичну бібліотеку на Південному березі, домігся створення пожежної служби, метеорологічної станції, приділяв увагу археологічним розкопкам давньогрецького поліса, дбав про благоустрій міста. 

Водночас Степан Руданський продовжував розпочаті на Поділлі фольклорні заняття, багато перекладав з античних авторів,  продовжував свою поетичну творчість.

Займаючись приватною лікарською практикою, Руданський виявив себе винятково гуманною, чуйною людиною. З бідних пацієнтів він гроші не брав, а іноді ще й сам купував їм ліки. Вдячні городяни у 1869 році обрали його почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи. 

За активну і плідну діяльність він був нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня і став почесним громадянином Ялти. 8 квітня 1868 року за вислугою років був проведений в титулярні радники. У 1870 році – уже мав чин колезького асесора, що давало йому право на особисте дворянство.

Попри всі старання та заслуги молодого лікаря, з 1867 року на нього йшли наклепи і доноси від ялтинських спекулянтів та контрабандистів. Злостивці врешті-решт перемогли, коли влітку 1872 року у Криму спалахнула епідемія холери, і Руданський як карантинний лікар і постійний член санітарної комісії міста взявся за знищення джерел інфекції. Восени його звільнили з ялтинської посади і перевели до Перекопа. На це несправедливе рішення Таврійського генерал-губернатора не вплинули обурення городян, особисті прохання на захист лікаря від впливових людей і протестне звернення Ялтинської міської думи. 

3 травня 1873 року на 39-му році життя, змучений негараздами, важкою й небезпечною працею поет і лікар, який встояв перед холерою, помер від гострого рецидиву туберкульозу. 

Похований у Ялті коштом міста на Полікурівському цвинтарі при Івано-Золотоустівській церкві.

Творча спадщина

Писати вірші Степан Руданський почав ще з 17 років, навчаючись у семінарії. Згодом, будучи студентом медичної академії, він упорядкував три книжки своїх поезій, але тоді вони не були надруковані через брак коштів. 

За життя поета була опублікована лише невелика кількість його творів у петербурзькому тижневику «Русский мир» (1859), у двох номерах «Основи» (1862), в «Опыте южнорусского словаря» Шейковського (1861), у львівському журналі «Правда». Окремі твори поета побачили світ у 80-х – на початку 90-х років уже після його смерті у львівських виданнях «Правда», «Зоря», в «Киевской старине».

Справжнє визнання і слава прийшла до поета через 15 років після його смерті завдяки Іванові Франку. Протягом 1886 року на сторінках редагованого ним часопису «Зоря» було опубліковано 48 доти не відомих читачеві творів поета-страдника. 

А перше видання «Співомовок» окремою книгою, яке вмістило 28 віршів, здійснила у 1889 році в Києві Олена Пчілка під псевдонімом «Н-й Г-ь Волинський». До середини 90-х років XIX століття було повернуто із забуття більшість творів письменника. Найповніше дореволюційне видання творів Руданського у семи томах вийшло з 1895 по 1910 рік. А всі знайдені твори поета у 2005 році оприлюднило видавництво «Перун» – їх зібрав і уклав сучасний український поет Григорій Латник.

Особливе місце у творчій спадщині Руданського посідають співомовки – започаткований ним жанр у літературі. Сам Руданський спершу називав ці твори «приказками», але потім придумав і закріпив за ними влучну назву – «співомовки», підкреслюючи цим спорідненість своїх новотворів із першоосновою – народною піснею і народним гумором.

Крім «Співомовок», С. Руданський написав чимало ліричних віршів. Окремі з них стали піснями. Романс «Повій, вітре, на Вкраїну», який поет створив 1856 року в Петербурзі, став народною піснею і часто звучить чи не на всіх континентах, де живуть українці. До літературної спадщини Руданського належать і переклади: «Слово о полку Ігоревім», уривки з «Краледворського рукопису», Гомерова «Іліада», Вергілієва «Енеїда», частина поеми «Демон» Лермонтова, «Сни» Гейне та інші. 

Збірники народних пісень з власних записів Руданського («Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С. В. Р.», Кам'янець-Подільський, 1852; «Копа пісень», Ялта, 1862) за життя поета не були опубліковані, а після його смерті тривалий час перебували у приватних руках. У часи СРСР вони були виявлені, вивчені фольклористами й видані 1972 року у Києві видавництвом «Музична Україна» під назвою «Народні пісні в записах Степана Руданського».

Твори українського сміхотворця і лірика не вмерли в забутті, вони актуальні і сьогодні, а славі поета можуть позаздрити навіть відомі письменники, бо, як сказав видатний поет Максим Рильський: «Степан Руданський справді заслуговує на найдорожчий у світі титул – титул народного поета».

Ушанування пам’яті 

У 1959 році в Хомутинцях Калинівського району Вінницької області заснований і працює Літературний музей Степана Руданського.

З 1981 року на Вінниччині – батьківщині С. Руданського, зокрема в музеї поета, у січні щороку проводяться Всеукраїнські свята гумору «Калинівський самоцвіт», що традиційно відзначаються в січні після дня народження поета, та впроваджено літературно-мистецьку премію його імені.

У 2014 році у місті Калинівка встановлено пам'ятник С. Руданському.

У 2015 році на колишньому будинку Подільської духовної семінарії у Кам'янці-Подільському урочисто відкрито меморіальну дошку поету і лікарю Степану Руданському.

17 січня 2009 року було введено в обіг поштову марку № 979 «Степан Руданський».

Ім’ям Степана Руданського названо вулиці у Києві, Львові, Чернівцях, Вінниці, Кам'янець-Подільському, Ужгороді та Ялті.  

Окремі твори поета введено в програму з української літератури середньої школи.

 

 Святий Василій народився в місті Кесарія у 329 році, що розташовувалося на території сучасної Туреччини. Зараз воно має назву Кайсері. Він походив зі знатної та шанованої родини, тому здобув хорошу освіту.

Пізніше Василій став аскетом та священиком, закликав людей любити ближніх своїх та допомагати нужденним, боровся проти єресі.

Крім цього його знають і вшановують як покровителя сільського господарства. День святого Василя ще називають Василів день. Святкування розпочинаються за день до Василя, тобто 31 грудня.

Тож цього року колядуватимуть увечері 31 грудня, прямісінько перед Новим роком. Також у цей день “водитимуть козу” та показуватимуть жартівливі сценки. А 1 січня мають засівати лише чоловіки, вони першими мають заходити в оселю до сусідів чи друзів.

У День Василя за давньою традицією до столу подають запечене порося. А на столі завжди є кілька страв зі свинини. Віддають шану цього дня і всім пастухам.

У церкві в цей день можна відвідати святкову літургію, поставити свічки за здоров’я та благополуччя, а також помолитися.