25лютого1871 р. народилася Леся Українка.Це її псевдонім,в житті Лариса Петрівна Косач.Мати Лесі- Ольга Косач відома письменниця(Олена Пчілка), батько Косач Петро Антонович.Народилася вона Новоград -Волинську нині це Житомирська область. В сім*ї було шість дітей.Але багато часу вона проводила в с. Колодяжне.Дитиною вона була рухливою та веселою , бешкетною особливо поруч свого брата Михайла,але це не було перешкодою для того аби в 4 роки навчитися читати,в 5 писати твори,в 6 гарно вишивати, а 9  написати вірш "Надія".Досконало володіла українською, російською,польською,болгарською та німецькою,французькою та іншими  мовами, читала в оригіналі та перекладала твори на укр.мову. З 10 років хворіла на туберкулоз після невдалого купання на Водохреща, побувала в багатьох теплих країнах з метою лікування хвороби. Написала багатожанрових творів.Померла в Грузії на руках у свого чоловіка.Похована на Байковому кладовищі у Києві.

 

Валентина Матвіїв ВВІЙШЛА ОРДА... Ввійшла орда, обідрана, голодна, На землю хліборобів, трударів... Потомки ви "вєлікава" народа?! Ні, ви — нащадки вічних злидарів! Ви — голодранці, холуї у лаптях, Ниці раби своїх недоцарів! Аж тут вам заманулось прийти раптом, Щоб підкорити край княжих синів! Вам і не снилось, як ми тут живемо! В найкращих снах не снилось, м@скалі: Що ми їмо, вдягаємо і п'ємо, Що в нас асфальт у кожному селі! А вам дано — за ваше ж лихе серце! — ПропОвзати в багнюці весь ваш вік! Як ви могли подумать, що без герцю Свій шмат землі віддасть вам трудівник?! У наших жилах кров тече князівська, Затим — козацька кров по них тече, Тож ваше голодране дике військо Від нашого меча не утече! Ви хочете з землі нас постирати?! А дзуськи вам! Навіть старі й малі Готові танки голіруч тримати! Тож йдіть туди... де ваші кораблі!!!   Поляжете усі! Всі до одного В землі свободолюбних трударів! А потім понесете кару в Бога: За землю цю, за кров наших синів. (31.03.2022)

 

Сьогодні 730 днів нашого протистояння рашистській орді. Ми вистояли -ми переможимо.А їх чекає забуття та ганьба.

Відбувся бібліографічний урок з дітками молодших класів розповіла їм про журнали та газети.

 

 Міжнародний день рідної мови — святкують 21 лютого, кожного року починаючи з 2000-го. На Генеральній конференції ЮНЕСКО, яку провели у листопаді 1999 року було проголошено про “підтримку мовного та культурного різноманіття і багатомовності”. ЮНЕСКО несе посилання про протекцію діалекту, як ознаки культурної лояльності людини. У світі близько шести тисяч розмовних мов, половині з яких загрожує зникнення.

День рідної мови — це передусім скерування зацікавленості меншинами, які динамічно говорять своєю національною мовою. Історія святкової дати має трагічний початок, 1952 рік 21 лютого — саме в цей день в Бангладеші владою було жорстоко придушене повстання проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Для Бангладешу цей день став днем полеглих за рідну мову.

День рідної мови в Україні

Важливість нових знань, цінностей, що передаються від покоління до покоління, пам'ять про своє коріння — це все про рідну мову. З днем рідної мови українці вітають рідних та друзів. Декілька цікавих фактів про українську мову:

• на території нашої держави існує близько п'ятнадцяти мов (половина з них на межі вимирання);

• сучасна українська мова налічує близько двісті п'ятдесят шість тисяч слів;

• українська входить до тридцятки найпопулярніших мов світу;

• українською розмовляють близько сорока п'яти мільйонів людей;

• дата зародження української мови достеменно не відома, проте можна точно сказати, що виникла вона набагато раніше російської, німецької, турецької тощо;

• Василь Кобелюх (вчений) стверджує, що українська мова сформувалася ще у X-IV тисячоліттях до нашої ери;

• українську мову вважають однією з найдавніших на континенті;

• іменник в українській мові моє сім відмінків, на відміну від інших східнослов'янських мов;

• “солов'їна” має багато слів зменшено-пестливої форми;

• найдовше українське слово налічує тридцять літер;

• в США українська має напівофіційний статус;

“Солов'їну” намагалися знищити найбільшу кількість разів у порівнянні з іншими мовами. “Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову” - Ліна Костенко. Наразі стає популярним рух за очищення нашої мови від запозичених слів. День рідної мови 2024, також будуть відзначати 21 лютого.

 Герої Небесної Сотні

Цей термін вперше з'явився під час прощання із загиблими на київському майдані 21–22 лютого 2014 року, коли поетесами Людмилою Максимлюк і Тетяною Домашенко були написані вірші, у яких згадувалася "Небесна Сотня".

Україна вшановує пам'ять Героїв Небесної сотні0

Сьогодні, 20 лютого, в Україні уже вдесяте відзначають День пам’яті Героїв Небесної Сотні.105 Героям Небесної сотні посмертно присвоєно звання Герой України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський та громадяни Грузії Зураб Хурція і Давид Кіпіані – посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної сотні.

Смерть Героїв Небесної Сотні змінила суспільну свідомість українців, актуалізувавши значущість таких понять, як право на самовизначення, гідність, свобода, суверенність держави, демократія, європейський вибір.

Цьогоріч День Героїв Небесної Сотні проходить під гаслом “Залишаємося гідними своїх героїв”.

Щороку 20 лютого в Україні вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні. Цей пам’ятний день встановлений Указом президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні” на знак пам’яті про громадян, які загинули під час Революції Гідності у боротьбі за ідеали демократії, права та свободи людини, європейське майбутнє України та завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави.

20 лютого 2014 року у Києві загинула найбільша кількість мітингувальників Євромайдану – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

 

Наш Герб. 1000 років історії

Княжий знак Володимира Святославовича на початку ХХ століття був відомий тільки вузькому колу дослідників. Наступні 100 років перетворили тризуб на загальнонаціональний символ боротьби за свободу. 

Видавництво РОДОВІД оголосило про підготовку фундаментального видання "НАШ ГЕРБ". 

Суперобкладинка альбому   Автори - Андрій Гречило, Богдан Завітій Книга виходить за підтримки Українського культурного фонду

У 400-сторінковому альбомі автори зібрали понад 1000 артефактів із більш ніж 50 музеїв, архівів і бібліотек України та світу. Публікуємо незначну частину артефактів, які пов'язані із 1000-літньою історією українського герба. 

"…Се оздоба питоменна, не запозичена, зв'язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією", – писав Михайло Грушевський 100 років тому, коли Тризуб затверджено гербом УНР. Хоч йому ближчою була ідея цілком нового символу "творчої мирної праці в новій Україні" – золотий плуг на блакитному полі.

100 років тому українське суспільство жваво дискутувало, який із наших історичних символів гідний стати головним знаком новітньої української державності.

Під час тієї дискусії було три головні "претенденти": галицький золотий лев, що спинається на скелю; київський архистратиг Михаїл, який на зламі XIX–XX ст. став сприйматися, як герб Наддніпрянської України; козак із мушкетом із часів Гетьманщини, який уже у XVIII ст. трактували як "національний герб".

Княжий знак із монет Володимира Великого був доти відомий лише вузькому колу фахівців. І тому попервах сприймався  радше як несміливий компромісний варіант. Але він став пострілом "у яблучко".

Геть забутий, але тепер віднайдений Тризуб умить прижився як національно-державний герб України.

Усі решта символів, що мали куди сильніші позиції та тривалішу (але не глибшу!) традицію, відступили на другий план. Знак графічно красивий, лаконічний, самобутній, стародавній легітимізував історичний зв'язок модерної України із Київською Руссю.

Упродовж усього XX ст. наш герб надихав мистців на створення його художніх інтерпретацій.

Василь Кричевський, Георгій Нарбут, Юліян Буцманюк, Олекса Новаківський, Павло Ковжун, Петро Холодний, Роберт Лісовський, Микола Битинський, Ніл Хасевич, Михайло Михалевич, Микола Бутович, Мирон Левицький, Михайло Дмитренко, Святослав Гординський та ін. – їхнім роботам у цьому альбомі присвячено багато сторінок.

Тризубу присвячена понад половина альбому.

Публікацію підготували Богдан Завітій та Олександр Зінченко

Кістяний виріб, орнаментований знаком Рюриковичів, кін. Х – поч. XI ст. Походить із Жовнинського городища в заплаві Сули, на колишньому шляху "з варягів у греки", сучасна межа Черкащини й Полтавщини; виявлено під час розкопок 1957 р. Кістка; свердлення, шліфування, різьблення. 133×111×48 мм, 166 г (Археологічний музей Інституту археології НАНУ)

 Євгенія Кононенко народилася 17 лютого 1959 року у м. Києві.

1981 року закінчила механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка та французьку філологію Київського інституту іноземних мов 1994 р.

Нині Кононенко мешкає в Києві, працює науковим співробітником Українського центру культурних досліджень. Є членом Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

Євгенія Кононенко є автором низки новел та багатьох перекладів. У творчому доробку Євгенії Кононенко поезії, оповідання та есеї, повісті та романи, кілька дитячих книжок, ряд культурологічних розвідок з тем популярної культури та гендерних питань і журналістські статті. Але найбільше визнання Євгенія Кононенко отримала за свою коротку прозу: книжки її оповідань, новел та есеїв постійно додруковуються в Україні, перекладаються за кордоном і є темою наукових досліджень в Україні та за її межами. Сьогодні твори Євгенії Кононенко вже перекладено та опубліковано українською, англійською, німецькою, французькою, хорватською, фінською, чеською,  польською, білоруською та японською мовами перекладає з французької та англійської мов.